Кренько Федір Іванович

      (1927-2021 р.р.) 








Призваний в ряди Радянської Армії в 1944 році, служив до 21.03.1951 року. Воював на першому Дакелосхідному Фронті в 351 гаубичному полку, 237 бригаді прориву. Радист-коректувальник, служив на передовій у піхотній бригаді.


         За бойові заслуги нагороджений медалями «За бойові заслуги», «За перемогу над Японією» та ювілейними медалями, орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня. 

З травня 1951 року працював у школі м. Дубровиця, з 1954 року –  в районному будинку школярів. Вів гуртки радіоелектроніки,радіо-конструювання, кінодемонстраторів, фото, танцювальний, акробатичний, музичний і хоровий.

















У 1966р. закінчив заочний народний університет мистецтв, музичний факультет.

         За успіхи у праці в 1984р.  присвоєно звання «Відмінник народної освіти».

         Протягом багатьох років Федір Іванович та його вихованці технічних гуртків показували високі результати, виготовляючи вироби, які були відзначені багатьма нагородами, найпочесніші серед яких –  бронзові медалі, зокрема:

1976р. – за експонат «Телефонний комутатор»;

1982р. – за експонат «Азбука Морзе»;

1983р. – за експонат «Шолом-мегафон»;

1984р. – за експонат «Захист від струму».

       
  Про створений пристрій для точкового електрозварювання (переносний малогабаритний апарат, що експонувався на ВДНХ в Москві, було надруковано статті в республіканських журналах «Знання та праця» (№12, 1984р.) та «Наука і суспільство» (№9, 1985р.). За значні досягнення в розвитку технічної творчості гурток радіоелектроніки був премійований свердлильним станком. Вихованці Федора Івановича і він сам нагороджені медалями виставки ВДНГ в Москві, як лауреати (тричі) по радіоелектроніці.

         Танцювальні колективи, якими керував Кренько Ф.І., були лауреатами фестивалів до 50-річчя піонерської організації, 60-річчя утворення СРСР.

          В 1994 році танцювальний колектив, яким керував Федір Іванович, став лауреатом  Всеукраїнського фестивалю народного танцю.Федора Івановича знають в установах освіти району та області.


Його вихованці своїми танцями прикрашали всі концерти на районній сцені.



Часто виступали в області. Федір Іванович по-молодечому стрункий та енергійний. Його шанують і поважають. Про його вихованців часто публікували статті у місцевій пресі.

         Разом із дружиною Ольгою Василівною, яка працювала вихователем дитсадка, вони виховали двох дочок.

Число дипломів, грамот, подяк  районного, обласного і навіть республіканського масштабу, якими був нагороджений Федір Кренько особисто та вихованці його гуртків, за останні 30 років сягає за сотню.   Федір Іванович має особисті нагороди. 


- Відмінник освіти (1984 р.) ;

- Медаль «Ветеран праці» (1987р.);

- Почесний громадянин м.Дубровиця (2005р.)

- Почесні грамоти Міністерства освіти і науки України, Рівненської облдержадміністрації та Рівненського міськвиконкому, дипломи різних рівнів тощо.

         Знаний Ф.І.Кренько ще змолоду і як художній керівник самодіяльних колективів у місті та районі: танцювальних, вокальних ансамблів, драматичних гуртків, ансамблю баяністів, хорів.

       Перебуваючи  на залуженому відпочинку,  Федір Іванович  залишався  членом нашого колективу. Він був  почесним  гостем  на творчих  звітах  центру позашкільної освіти;  під час вшанування  Дня пам’яті та примирення,  Дня  перемоги над нацизмом у Другій світовій війні  як один із небагатьох, хто лишився, ветеранів. І просто так він часто заходив  провідати колег, із якими працював, дати мудру пораду молодим.

08 червня 2017 року у центрі позашкільної освіти відбулися урочистості з нагоди відзначення 90-річного ювілею колишнього керівника гуртків  Кренька Федора Івановича. (посилання)

       У січні  2021 року на 94 році життя  відійшов у вічність почесний громадянин міста Дубровиця, Відмінник освіти України, ветеран Другої світової війни, талановита і творча  Людина.  Федір Іванович Кренько  був для жителів краю зразком справжнього громадянина, особистості, фахівця. «Це наша легенда, таких одиниці не лише на Рівненщині, а й в Україні!» — в один голос кажуть дубровичани…

«Я не легенда, я — простий чоловік...»     саме так скромно відповідав Федір Iванович,  коли чув на свою адресу хвалебні слова... Та його життя, глибока повага людей і навіть ця скромність переконували знову і  знову, що це   Людина з великої літери.