Поради дітям та батькам
в умовах воєнного стану в Україні
Усі
ми перебуваємо в абсолютно нових умовах життя, природно, відчуваємо страх та
паніку, особливо діти, дехто почувається розгубленим. Зараз надзвичайно важливо
підтримувати одне одного, вміти заспокоїти людей, які знаходяться поруч,
насамперед дітей. Служба освітнього омбудсмена зібрала поради психологів щодо
того, як дитина реагує на кризову ситуацію залежно від віку, як надати їй
психологічну підтримку під час війни та кілька корисних ресурсів, куди можна
звернутися за психологічною допомогою.
Як діти різного віку реагують на
стрес та сприймають кризову ситуацію
Діти 0-3 років: у цьому віці діти відчувають дратівливість, плачуть, можуть проявляти
надокучливу або агресивну поведінку та боятися незрозумілих звуків, криків,
різких рухів і потребують фізичної близькості батьків. Тому їм насамперед
потрібно забезпечити присутність батьків та їхній тактильний контакт.
Діти 4–6 років: часто відчувають безпорадність та безсилля, страх розлуки, у своїх
іграх можуть відбивати аспекти ситуації, відмовлятися визнавати ситуацію та
заглиблюватися в себе й не бажати спілкуватися з однолітками та дорослими. Вони
потребують насамперед безпеки, тому батькам слід заспокоїти дитину, що і вона,
і самі батьки в безпеці.
Діти 7–10 років: можуть відчувати провину, неспроможність, злість, фантазії, у яких
дитина бачить себе «рятувальником», «зацикленість» на подробицях події. Дитина
боїться втратити звичне та боїться смерті, досить добре розуміє загрозу, може
переживати страх і думає про майбутнє. Тому батькам потрібно обговорювати з
дитиною події та переживання і забезпечити їй безпеку та звичний спосіб життя
(ігри, спілкування з друзями тощо).
Діти 11–13 років: відчувають дратівливість, страх, депресію, можуть поводитися агресивно
та не приймати правила. Вони бояться втратити життя, близьких, будинок, звичний
спосіб життя. У цьому віці діти розуміють, що відбувається, прогнозують
майбутнє, але мінімальний власний досвід викликає тривожність. Батькам можна
відкрито говорити про свої переживання, страхи та допомагати дітям відтворювати
соціальні зв’язки.
Діти 14–18 років: проявляють небезпечну поведінку, можливі спроби самогубства, реакції,
що нагадують реакції дорослих. Бояться втратити себе, своє місце, життя, близьких.
Можуть радикально сприймати ситуацію, адже підліток тільки стає на ноги, а
звичний світ зруйнувався. У цьому віці дорослим важливо не заохочувати підлітка
брати на себе роль дорослого. З підлітком слід ділитися досвідом, розмовляти,
допомагати знизити емоційне напруження, дати можливість бути природним зі
своїми переживаннями.
Психологи
звертають увагу, що практично у всіх дітей, особливо молодших, зараз
спостерігається певний регрес – діти капризують, не виконують домовленості,
втрачають деякі навички. Це абсолютно нормально, й у цій ситуації батькам не
треба лякатися такої поведінки дітей. Перш за все дорослим потрібно забезпечити
«завдання виживання» – заспокоїти дитину тощо. При нормалізації умов можна буде
працювати над відновленням, а дещо повернеться саме собою.
Що робити дорослим, щоб
заспокоїти і підтримати дитину
1.
Говоріть з дитиною, залишайтеся спокійним під час розмови.
Говорити
з дитиною варто дорослому, який найбільше зберігає спокій. Перед тим як
говорити з дитиною, дорослому самому слід заспокоїтися, щоб не завдати шкоди
дитині. Якщо спілкуєтеся з підлітком – також дуже важливо навчати його, де
шукати перевірену інформацію, та ділитися джерелами для її пошуку. Адже під
впливом стресу підліткам, які зазвичай гарно знаходять інформацію в Інтернеті,
зараз складно відшукати перевірену інформацію про все, що відбувається, та
зрозуміти ситуацію, оскільки емоції відключили неокортекс (ту частину мозку,
яка «відповідає» за логіку).
2. Демонструйте надійність
Дорослому
потрібно продемонструвати надійність: варто сказати дитині, що ви зробите все,
щоб захистити себе і її від небезпеки, і що наша армія на варті та дасть
відсіч. Для дитини до підліткового віку свої слова про захист і безпеку можна
підкріпити обіймами. Підлітки ж, навпаки, можуть сприймати обійми, як
слабкість.
3. Обговорюйте з дитиною правила
«цивільної оборони»
Слід
пояснити дитині, що зараз дуже важливо слухатися старших – учителя, батька,
маму, не сперечатися з дорослими та слідувати за тим, хто відповідальний за
безпеку. Також домовтеся та навчіть дитину, де вона може зустрітися з вами або
іншими родичами, де переховуватися, якщо буде втрачено мобільний зв’язок. Грайте
ігри, виконуйте з дитиною заспокійливі вправи.
Дитяча
психологиня Світлана Ройз звертає увагу, що під час стресу ігри дітей можуть
бути трохи «регресивними», тобто старші діти можуть знову грати в ігри для
малечі. Можна ліпити з пластиліну, окреслити навколо себе коло безпеки з нитки,
рвати на дрібні шматки папір, «Видихнути хмаринку» (уявити, що вдихнули
хмаринку і видихнути її зі звуком, можна з грозою і блискавкою, тупотіти при
цьому ногами) тощо. Також можна грати в настільні ігри, малювати, грати у
слова, ігри в телефоні, у яких залучене просторове сприйняття (наприклад,
Тетрис).
Міжнародний фонд ЮНІСЕФ на своїй
Фейсбук-сторінці опублікував
поради, як діяти при панічній
атаці.
Дорослим
та дітям можна робити такі вправи на вибір:
-
покласти руку на живіт, приблизно
на 3 пальці нижче сонячного сплетіння та постукати по цьому місцю;
-
потерти кінчик носу;
-
надавити не сильно на очні яблука
з двох боків;
-
якщо є, де лягти, – лягти на спину
і зробити рухи ногами, як на велосипеді;
-
сконцентруватися на диханні – одну
руку скласти, як човник і накрити нею губи, іншу руку – покласти на живіт.
Видих – рука йде вниз до грудей, вдих – рука підіймається до рота;
-
змащувати губи, полоскати рот
водою;
-
витягувати якомога далі язика –
ніби намагаючись торкнутися грудної клітини;
-
подивитися вправо, не повертаючи
голови, – якомога далі на 15-20 секунд, потім перевести погляд прямо, потім
подивіться вліво – якомога далі, потім знову прямо;
-
розтерти тіло;
-
розтерти точку між підмізинним
(четвертим) пальцем та мізинцем – там знаходиться точка паніки;
-
покласти руки на ребра, відчути,
як вони при диханні розширюються, підіймаються;
-
розтерти руки, прикласти до нирок.
Ще кілька речей, як можна
відвернути увагу дитини
1.
Обіймайте дитину, жартуйте з нею.
2.
Поїть дитину теплими напоями,
годуйте її чимось смачненьким.
3.
Виконуйте разом із дитиною рутинні
справи.
4.
Вмикайте мультики, серіали,
розповідайте казки, історії, читайте дітям вголос.
5.
Пояснюйте дитині про важливість
бути зібраними та допомагати одне одному.
6.
Необхідно пояснити дитині
складність ситуації, пояснити, що сталося те, чого ми боялися, тому важливо
бути зібраними та допомагати одне одному.
7.
Довірте дитині посильне для неї
відповідальне завдання. Можна покласти
на дитину відповідальність, яка їй до снаги, наприклад, доручити дитині завдання
слідкувати за іграшкою. Психологи також рекомендують доручити дитині певну
функцію чи роль. Наприклад, можна попросити дитину створити казку про якогось
персонажа, уявити себе журналістом та провести репортаж із події тощо.
Дозволяйте дитині вивільняти
ненависть та злість
Зараз
і для дорослих, і для дітей виявляти злість (ненавидіти, лаятися, кричати) – це
здорова реакція. Тому дорослим потрібно дозволяти собі й близьким, зокрема й
дітям, це робити. Це варто робити в ігровій формі. Можна застосовувати гру
«Злий бобер» (придумати злу тваринку і поводитися так, як, на нашу думку, може
себе вести ця тваринка. Потім перетворитися на добру тваринку. Потім – на
людину) або кричати в «мішечок для криків» або стаканчик. Але після вивільнення
ненависті та злості слід перемкнутися на щось добре і позитивне: на обійми,
теплий чай, добрі слова одне одному.
Сльози та плач –
теж нормально в цій ситуації, тому дайте дитині виплакатися. Після емоційного
вивільнення дитині буде легше заснути.
Бережіть себе та людей поруч.
Зараз важливе кожне добре та
тепле слово підтримки.
2. https://nus.org.ua/news/yak-dopomogty-dityam-vporatysya-z-tryvozhnistyu-pid-chas-voyennyh-dij/
3. https://www.pedrada.com.ua/article/3043-ditina-vyna-yak-pdtrimati-ta-zaspokoti